Mounument — це друга повнометражна робота летючих голландців. Їхній дебют The Art Of Grief справив на мене свого часу сильне враження. Ще тоді можна було сказати, що в гурту є свій стиль і звучання. Велику роль у цьому відіграє їхній лідер і креативний центр Марко Ван де Велде (Marco van de Velde), який співає, грає на гітарі, пише всю лірику та музику.
Для простоти умовно назвімо THE WOUNDED готик-роком і заспокоїмось, бо межі їхнього стилю досить розмиті, щоб утиснути його в якісь рамки.
Дуже атмосферний та емоційний матеріал здебільшого сумний і меланхолійний, але досить рельєфний, щоб назвати його монотонним. У цьому треба віддати належне вмілому використанню клавішних і неперевершеному вокалу. До речі, подекуди нагадує The Cure або чоловічий варіант The Cranberries (згадайте хоча б Zombie чи Ode To My Family). Також варто відзначити продуману й серйозну лірику (дуже вразили в цьому плані Child і Monument).
Звучання загалом дещо сирувате, особливо гітари. Не знаю, навмисно це зроблено чи ні, але звук варто було довести до ладу.
Ось же як швидко звикаємо до хорошого. Але може тоді, крім усього іншого, цей реліз можна буде виділити серед безлічі вилизаних і причесаних під один гребінець музичних побратимів.
На Monument матеріал за своєю хітовістю неоднорідний, що також не додає плюсів. Але все одно в нашу добу однояйцевих клонів і повсюдної інтеграції THE WOUNDED тішить.