Ретро-прог — напрямок унікальний. Що це таке — пояснити складно, треба почути; твердження, що ретро-прог — це наслідування прогресив-року 70-х, позбавлене будь-якого сенсу. Скажімо так: ретро-прог — це музика, натхненна арт-роком, прогресивом і психоделікою того періоду, але при цьому така, що має свою неповторну специфіку, за якою ви ніколи не сплутаєте його з чимось іншим. Отже, новий альбом під простою та лаконічною назвою «I Am» клавішника FLOWER KINGS Томаса Бодіна, якому допомагають його колеги по Квітковим Королям — басист Рейнгольд і барабанщик Лілікуіст, а також гітарист GLENN HUGHES — JJ Marsh. Принципова відмінність від попередніх робіт Бодіна — наявність вокалу: на альбомі аж три вокальні партії, з них дві жіночі. Водночас вокал підібраний так, що він абсолютно не затуляє інструментальну складову, і навпаки.
На диску всього 3 композиції — на багатьох синглах буває більше, однак, придивившись, можна помітити, що найкоротша композиція триває майже 19 хвилин, і кожна з них поділена на безліч частин. Скажу чесно: прослуховуючи альбом, я абсолютно не помічав ці частини — я чув переходи, але простежити кінець однієї та початок іншої не міг. У цьому плані альбом зроблений більш ніж професійно; композиції, попри значну тривалість, являють собою цілісну єдність. Більше того, я спіймав себе на думці, що сприймаю весь альбом як одну пісню. Бодін виконав блискучу роботу — тихі ненав'язливі жіночі голоси, чоловічий з деяким ниючим відтінком, найцікавіше поєднання клавішних і гітари — все це створює неповторну атмосферу. Технічна сторона також гідна захоплення: Марш і музиканти «Королів» діють як один організм і досягають цим блискучого ефекту.
Але водночас відсутність недоліків і є головним недоліком альбому. За всіх очевидних плюсів альбом Бодіна не є унікальним у своєму жанрі — музикант мало винаходить, альбом не рясніє експериментами, використовуються вже напрацьовані ним самим та іншими гуртами прийоми. Ці прийоми використовуються ідеально, але все ж під час прослуховування постійно присутнє відчуття, що все це вже було неодноразово в тій чи іншій формі. З іншого боку, можливо, це й плюс альбому; в будь-якому разі, цей факт аніскільки не применшує заслуг музикантів — альбом більш ніж цікаво та приємно слухати, і він посяде гідне місце в колекції любителів прогресив-року будь-якого напрямку.