Ви тільки подивіться на оформлення! Стильний індустріальний пейзаж у жовто-коричневих тонах. Як то кажуть, зустрічають по одягу, тобто по обкладинці. ОК, а що щодо розуму? Тобто музики. Як розставатимемось?
А розставатися не доведеться, бо зовсім не хочеться! Немає жодного бажання виймати цей диск із програвача! Четвертий альбом массачусетської чудової п'ятірки безумовно заслуговує лише на позитивні високі оцінки. Що ж такого могли накоїти американці? UNEARTH відмінно об'єднали традиції екстремальної сцени північноамериканського континенту з уроками Європейської, а точніше Гетеборзької школи. І ось це все прийнято називати металкор, я ж розпишу, аби вам було зрозуміліше. У своїх піснях американці розмішують жорсткі ритмічні дезові рифи й грувові гітари, характерні для хардкору, зі шведським мелодійним death metal. Вокаліст теж поєднує манери співу в коровому ключі з риком а-ля Станне початку 90-х. Чудово звучить він на треку Aries, що виділяється своєю меланхолійністю. Клавіші й легка гітара створюють тло для голосу Тревора Фіппса, що зривається від безнадії та втрачених сподівань. Окрім нього, відмінно справляються зі своїм завданням ритм-секція: барабанщик Майк Джастіан і басист Джон Маґґард. А про гітаристів тут і мови немає! По бублику Базу МакҐрату й Кену Сасі!
Одинадцять відмінних рівних треків об'єднали мелодизм і агресію, американські та європейські традиції екстремальної музики.
Що там з нашим прислів'ям? Проводжають по розуму? Ні, розлучитися з таким дивом — це точно не по розуму!