USURPER

Американці — це найчистіші й найнаївніші люди на світі. Вони можуть десятиліттями дивитися телевізор, не підозрюючи про існування 25-го кадру. Їсти в «Макдональдсі» й водночас боротися з проблемою ожиріння. Нарешті, вони можуть узяти вимираючий хардкор, напаяти зверху кілька модних примочок, назвати саморобний радіожах «новим металом» і з задоволеним повизкуванням це СЛУХАТИ!!! Мабуть, вимогливому й апріорі критичному європейському мозку цього не зрозуміти. І хоча ще блукають Новою Англією останні дрімтеатруси, мова в нас сьогодні піде зовсім про іншого ссавця... Мановаристий чиказький треш у виконанні USURPER — це, з одного боку, концентрат музичної чесності, а з іншого — найдосконаліше латексне прохідалово, за яке навіть вишуканому музичному вуху зачепитися вкрай і вкрай складно. На одній шальці терезів — чудовий звук, перфектна техніка гри (як-не-як, це вже п'ята студійна платівка!), мальована обкладинка в ключі класики 80-х. На іншій — культивування тру-металічної (читай — мановарівської) концепції, побиті кліше, нібито «злобні» тексти, подібні до тих, що виходили з-під пера Кінга Даймонда в ранні дні MERCYFUL FATE. Мабуть, USURPER дуже шкодують, що їм довелося трясти патронташами не на одній сцені з VENOM, а сьогодні, коли всі топові платівки у стилі — за рідкісним винятком — припадають пилом на полицях 40-річних фанатів. Кажу — за рідкісним винятком, тому що порівнюючи «Cryptobeast» і, скажімо, «Enemy Of God» KREATOR, з перших нот розумієш, що останній через 10 років стане бажаним раритетом, а ось криптозвір, як його не вичісуй, у метал-історії пропишеться навряд чи. Як підсумок — узяти послухати можна. Але ось купувати... Вже краще сходити в «Макдональдс».