VALHALLA

З виходом цього альбому у СНД на один симфо-блековий гурт стало менше. Ні, я не маю на увазі, що цей альбом колективу з Карелії поганий. Зовсім навпаки, музиканти пішли далі й не стали обмежувати свою музику та творчу фантазію будь-якими жанровими рамками. На роботі ви, мабуть, не те що sympho black metal не почуєте, та й взагалі black metal не зустрінете. Починається альбом композицією Karelia, яка, вочевидь, являє собою візитну картку прекрасного північного краю, а саме його болотистої місцевості. Цвіркуни, жаби, легкий вітер у кронах дерев, чисте нічне небо, вогнище - такі образи малює вступ у моїй уяві. Якщо ж говорити про музику на альбомі загалом, то це симфонічний фолк/рок/метал. Музиканти активно використовують бас-гітару, ударні, електро- та акустичні гітари, клавішні та струнні, флейту та баян. Вокал варіює від блекового скріму до чистого, від "підвтомленого" в дусі Андерса Фрідена на останніх творіннях IN FLAMES до індастріал-обробленого голосу. Ви не знайдете пісень з однаковим мотивом, усі вони різні у певних рамках, звісно, і чудово запам'ятовуються. Загалом настрій "Hail To The Fallen Majesty" спокійний, розмірений, симфонічно-ліричний. Хочу до Карелії!