Scorpio: Перш ніж перейти до музики, я сьогодні підготувався. Я зараз у футболці DRUDKH. Я з України, і знаю, що ти великий фан. Більше того — у певний момент ти навіть був причетний до OLD SILVER KEY, спільного проєкту Романа з DRUDKH та Neige з ALCEST. Як це взагалі вийшло?
Andy Marshall: Зрештою, я так і не долучився до проєкту. Мені дуже сподобався реліз OLD SILVER KEY, тому я написав Романові й запитав, чи можу бути причетним. Він уже не хотів цим займатися, тому сказав: «Дій сам, якщо хочеш». Я такий: «Окей, дивно, але добре». [сміється] Планувалося, що я запишу вокал, але нічого так і не відбулося. З Neige я навіть не говорив про це — залишилося просто ідеєю. Роман почув мої демки, схожі за стилем, і запропонував: «Хочеш просто використати ці пісні як OLD SILVER KEY?» Я був шокований, чесно кажучи. Але врешті нічого з цього не вийшло.
S: Neige усе ж з'явився на Forgotten Paths як запрошений вокаліст. Як зародилася ця співпраця?
A: Це було чудово. Ми знайомі вже багато років — не близькі друзі, але кілька разів перетиналися на фестивалях і коли ALCEST грали в Глазго. Я завжди був їхнім фанатом. Перший реліз — Le Secret — я просто обожнюю. Це моє перше знайомство з пост-блек-металом, або пост-роком і шугейзом у поєднанні з блек-металом — як це не назви. Блекгейз? Сам не певен. [сміється] Він має для мене особливу ностальгічну цінність. Я люблю його скрим, його вокал. Тож здалося природним написати й запросити на гостьову участь — він із задоволенням погодився.
S: Поговорімо про SAOR. Я правильно вимовляю назву?
A: SAOR [Сьор].
S: Що це означає і чому саме ця назва?
A: Гельською це означає «вільний». Чесно кажучи, мені просто сподобалося, як це слово виглядає — естетично воно гарне. Я одразу уявив логотип. Значення теж підійшло. Ось і все. Нічого надто глибокого. [сміється]
S: Ти називаєш свою музику «Каледонський метал». Як би ти пояснив це тому, хто ніколи не чув SAOR?
A: Це просто жанровий ярлик, який я сам собі придумав, бо мене завжди відносять до блек-металу — а мені цей ярлик не надто подобається, бо я не сприймаю SAOR як блек-метал гурт. Блек-металеві впливи в нас безперечно є, особливо атмосферний блек-метал. Я виріс на блек-металі. Але в звучанні SAOR є стільки інших речей: фолкові впливи, кіносаундтрекова естетика, пост-рок. Це злиття різних жанрів. Я також думаю, що справжні фанати блек-металу не обов'язково оцінять SAOR через мажорні частини — і це точно не про Сатану й усе таке. [сміється] Тож я вирішив: «Каледонський метал» — це просто «шотландський метал». Каледонія — римська назва Шотландії, і мені це якось подобається.
S: Чи з'явилися інші гурти, що використовують цей ярлик?
A: Ні, не помітив. Хоча я й не надто слідкую за новими гуртами — просто немає часу. Може, хтось і є. Хто знає? Напишіть нам. [сміється]
SAOR — Amidst the Ruins (2024)
S: Amidst the Ruins вийшов трохи більше року тому. Маючи час на рефлексію — які твої думки про нього зараз?
A: Чесно кажучи, я майже не слухаю його, бо граю наживо так часто, що не хочеться ще й вдома. Так я й працюю — є натхнення, записую, випускаю і рухаюся далі. Не зациклююся на старих альбомах. Але я дуже пишаюся ним. Запрошені музиканти спрацювали чудово: Карлос на ударних, Елла зі народними інструментами, і Джо зробила партії струнних просто бездоганно. Дуже радий усім, з ким працював. Для мене особисто — це крок вище від попереднього релізу.
S: Одна з пісень — «Glen of Sorrow» — присвячена різанині в Гленко. Наскільки особисто для тебе, як шотландця, ця сторінка історії?
A: Не сказав би, що надто особисто — вона просто справді захоплює. Більшість пісень, які я пишу на історичну тематику, — не особисті. Це радше інтерес до історії та культурної спадщини моєї країни. Проблема в тому, що нас цього майже не вчили в школі — завжди Друга світова та стандартна програма. Шотландська історія практично не викладалася, принаймні коли я навчався, а це вже давно. [сміється] Тому я черпаю натхнення з власного читання та пошуків, а також із пейзажів і природного середовища Шотландії.
S: Залишаючись у темі битв: битва на Стерлінгському мосту. Я чув в одному з твоїх попередніх інтерв'ю, що у «Хороброму серці» моста немає — взагалі.
A: [сміється] Так — а міст буквально і є ключовим елементом битви на Стерлінгському мосту. Гарний фільм, але це фентезі. Лише приблизно засноване на реальних подіях, не дуже точне. Хороша розвага, утім. Мій підхід до написання про історію зазвичай більш імпресіоністичний — наприклад, Origins був натхнений піктами, але я не писав про конкретні події. Ідеться радше про поглинання атмосфери тієї епохи та ландшафтів довкола.
S: Торік я був у Стерлінгу і стояв на сучасному кам'яному мосту. Сама битва відбувалася на дерев'яному — тому він і обвалився під вагою лицарського обладунку.
Стерлінгський міст. Фото: Volodymyr Osypov
A: Береги там ще й були болотисті, наскільки я розумію. Купа солдатів, що падають один на одного в важких обладунках, — теж не подарунок, м'яко кажучи. [сміється] Це захоплива сторінка історії, але лише один маленький фрагмент. Через «Хоробре серце» вона стала визначальним образом — хлопці в кілтах із розмальованими обличчями кидаються один на одного. Це не зовсім так. Якщо хочеш чогось точнішого — кілька років тому вийшов «Outlaw King» про Роберта Брюса. Значно правдоподібніший. Рекомендую.
S: «Sylvan Embrace» — суто фолкова інструментальна композиція, доволі несподівана в контексті метал-альбому. Як зародилася співпраця з віолончелісткою Джо Квейл?
A: Я написав їй і запитав, чи вона зіграє. Бачив її на Inferno Festival у Норвегії — вона грала на віолончелі з луп-педалями, і весь зал стояв зачарований, включно з металістами. І звучало це, як не дивно, доволі важко. Я знав, що вона також працювала з WINTERFYLLETH, моїми друзями. Написав їй, вона погодилася. Надіслав акустичний трек і сказав: «Твори чудеса». Вона додала стільки атмосфери. Дуже задоволений результатом. Якщо відверто — оглядаючись назад, я б трохи вкоротив цю пісню, вона доволі довга, — але це лише миттєва думка.
S: Ти сам пишеш майже все. Яка творча свобода залишається запрошеним музикантам?
A: На Amidst the Ruins Елла сама написала деякі партії флейти, інші написав я, а деякі вона адаптувала з моїх початкових ідей. Для ударних я роблю базову MIDI-карту й надсилаю Карлосу або хто б не був сесійним барабанщиком, з проханням зіграти природніше — додати філи де доречно, але тримати загальну ідею. Гітари, бас, структури, вокал — усе це я. Я радий, коли музиканти імпровізують там, де це покращує результат, але останнє слово завжди за мною.
S: Деякі гурти відтворюють фолкові інструменти повністю за допомогою програмного забезпечення. Чому ти обрав живі інструменти?
A: Починаючи з Roots я сам записував тін-вістл, бо хотів навчитися на ньому грати. На «Roots» я буквально кілька днів поклацав на ньому перед записом і вирішив, що звучить непогано. Я жодним чином не фаховий виконавець. Я використовую синтезаторні педи й амбієнт, але для фолкових елементів майже завжди беру живі інструменти. Вони автентичніші — навіть якщо десь нотка не зовсім рівна, є якість, яку синтезовані версії не можуть відтворити. Клавішні можуть звучати трохи механічно. Хоча багато гуртів вирішують це прекрасно — залежить від того, чого ти прагнеш.
S: Наживо Елла грає на волинці й свистках. Але струнних у тур не вивезеш.
A: Саме так. Не можна взяти в тур віолончеліста й двох скрипалів. Коли Елла грає свистки й волинку на сцені — це дає живому звуку справжність. Люди хочуть бачити, як це грають перед ними. Що стосується повної струнної секції — про це мова не йде. [сміється]
S: Подорожі з інструментами створювали проблеми?
A: Загалом нам везло. Ми використовуємо кейси ENKI — дуже міцні, і серйозних проблем не було. Але раніше гітари ламалися навпіл. Вантажники в аеропортах абсолютно байдужі до того, що всередині — хоч обклей весь кейс наліпками «Обережно», їм однаково.
S: Поговорімо про твій інший проєкт — FUATH. Як правильно вимовляти?
A: FUATH [Фуа].
S: Як він виник і навіщо тобі потрібен окремий вихід для творчості?
A: У FUATH немає фолкових елементів — тематика темніша, музика дисонансніша, швидша, сирша. Більше впливу від раннього блек-металу, на якому я виріс, — того, що не вписується в SAOR на цьому етапі. Це вихід для темнішої сторони, якщо так казати.
S: Ви граєте концерти з FUATH?
A: Так — цього року три шоу. Одне у Fell Foot Woods у Камбрії, це лісова локація, яка ідеально пасує до музики. Одне в Глазго. І Bristol Extreme Fest, де хедлайнери — ROTTING CHRIST. З FUATH ми граємо значно менше, ніж із SAOR — частково навмисно, бо мені подобається рідкість появ, а частково через складність зібрати всіх разом. У кожного сім'я, робота, зайняте життя. Минулого року з SAOR ми зіграли забагато концертів, тому цього року навмисно тихіше.
S: SAOR, FUATH — ти використовуєш гельську для назв гурту й пісень. Чи думав ти про те, щоб використати її й у текстах?
A: Ні. Я натрапив на ці слова і вони мені сподобалися — і виглядом, і значенням. У Глазго є потужна гельськомовна спільнота, і зараз мова переживає певне відродження — у школі нас цього ніколи не вчили, та й матеріали для самостійного вивчення довго були практично недоступні. Я просто побачив ці слова в молодості й відчув, що вони підходять. Гельської в текстах не буде, хіба що знайду когось, хто справді нею говорить і зможе щось зробити на альбомі.
S: Ти б це розглянув?
A: Можливо, у майбутньому. Але не хочу форсувати. Це було б схоже на те, як я записую альбом українською — я не знаю мови, тому просто вважав би себе дурнем навіть намагатися. Потрібна хоча б часткова вільність у мові, щоб відчувати впевненість.
S: Думаю, в Україні таку спробу прийняли б дуже тепло — навіть якщо хтось просто намагається, вчить кілька слів чи фраз.
A: Наступний альбом — весь українською. [сміється]
S: Коли я торік був у Шотландії, паралелі з Україною впадали в очі. У вас є своя історія з загарбницьким сусідом. росія століттями намагалася стерти українську культуру і мову — і я думаю, одна з причин, чому гельська не є широко вживаною, — це англійський імперіалізм. Твій гурт називається «Вільний». Яка твоя позиція щодо шотландської незалежності?
A: Зараз я займаю нейтральну позицію. На першому референдумі я голосував «Так» — за вихід із Великобританії. Але відтоді шотландський політичний ландшафт суттєво змінився, і мені не надто імпонують партії, які зараз просувають незалежність. Якби відбувся новий референдум, я б ретельно вивчив питання — переваги, плюси, мінуси, конкретику. Того першого разу я голосував серцем, а не розумом. Зараз я старший — і мудріший, можливо. [сміється]
Хочу також заперечити трактуванню Англії як якоїсь унікальної імперіалістичної сили, бо Шотландія була повноправною частиною Британської імперії — не вимушеним учасником, а активним партнером. Шотландія сама намагалася колонізувати — зокрема, у Панамі. Є й такі сторінки шотландської історії, як Зачистка Шотландського нагір'я, де шотландські землевласники самі виганяли власний народ. Чимало шотландців вважали себе передусім британцями, ніж суто шотландцями — і деякі досі так вважають. Це дуже складно.
Я б не порівнював це з ситуацією в Україні, чесно кажучи. Там усе однозначно — абсолютно зрозуміло, хто агресор. Відносини Шотландії та Англії значно багатошаровіші.
S: Але Шотландія, здається, дуже підтримує Україну. Торік я бачив прапори ЄС біля Парламенту — навіть попри Брексіт.
A: Так — і це ще одна частина тієї складності. Шотландія проголосувала за залишення в ЄС переважною більшістю. Загальнобританське голосування вирішило інакше, і нас витягнули проти волі більшості тут. Це досі породжує гіркоту — і цілком зрозуміло чому. Щодо України — підтримка тут реальна і відчутна. Наш менеджер Джо дуже активно залучений: ходить на протести, організовує благодійні метал-концерти, робить важливу роботу. Ми жартуємо, що він — як «віб» (прим. авт.: сленг для позначення людей, які одержимі японською масовою культурою) про Японію, тільки про Україну. [сміється] Але це з величезною повагою.
Я вдягав футболку на підтримку України на фестивалі Kilkim Žaibu у Литві — це ініціатива, що їздить металевими фестивалями. Звичайно, я із задоволенням її вдягнув. Я цілком підтримую Україну. Сподіваюся, Україна переможе. І вона переможе. Коли це все розпочалося, я не міг повірити — думаю, більшість світу не могла. Хоча підозрюю, що для українців це було менш несподіваним. Це абсолютний сором, що це взагалі відбувається.
Old Man of Storr, острів Скай. Фото: Volodymyr Osypov
S: Твій візуальний світ — відео, оформлення альбомів, вінілові видання — насичений шотландськими пейзажами. У кліпі «Amidst the Ruins» — Old Man of Storr і водоспад Kilt Rock на острові Скай. Наскільки природне середовище є центральним для SAOR?
A: Абсолютно центральним. Я був одержимий гірськими прогулянками і кемпінгом змалечку — бути надворі, гуляти в лісах. Зараз це складніше через ритм життя, але я недалеко від цього всього. З Глазго за півгодини — вже початок Хайленду, за дві з половиною — Гленко. Нам дуже пощастило в цьому плані. Єдиний мінус — мошки. [сміється] Вони цілеспрямовано полюють саме на мене — мабуть, у мене щось таке в крові.
Справжнє пробудження до краєвидів як чогось значущого прийшло, коли вийшов «Володар кілець» — близько 2001 року, мені було тринадцять-чотирнадцять. Я був абсолютно захоплений новозеландськими пейзажами. Того ж року ми поїхали на сімейний відпочинок на північ — там падав сніг, я побачив гори й подумав: та це ж у мене під боком. Дивно — прожив там тринадцять років і ніби не помічав цього. Тато захоплювався гірськими прогулянками, ми кілька разів ходили разом, сім'я виїжджала в кемпінг — і все це стало величезною частиною мого життя. Я справді не люблю міста. Мені потрібно бути від усього цього якомога далі.
S: Якби ти міг зіграти концерт у будь-якому місці Шотландії без жодних обмежень — де б це було?
A: Гленко. Конкретніше — десь біля Трьох сестер, трьох гірських хребтів у долині. Щоразу проїжджаючи там, я думав: ідеальне місце для фестивалю. Гори, драматизм пейзажу. Звичайно, це ніколи не станеться — заповідна територія, рада влади отримає серцевий напад, місцеві будуть в сказі. Але в мріях? Безумовно Гленко.
SAOR у Гленко — місце мрії для концерту за словами Енді Маршалла (фантазія згенерована ШІ)
S: Шотландія асоціюється з віскі. Ти п'єш віскі?
A: Ні. [сміється] Зовсім. Всі мене про це питають. Просто ніколи не подобалося. Я п'ю пиво — завжди так було.
S: Є шотландські броварні, які ти б порадив?
A: Тільки не BrewDog — хоча, щоб висловитися дипломатично, у них були свої проблеми. Засновник зібрав гроші через краудфандинг, став мільйонером і залишив інвесторів ні з чим. Не дуже «по-панківськи». [сміється]
З реальних рекомендацій: Williams Brothers роблять чудові речі — їхній Caesar Augustus, гібрид IPA і лагеру, дуже смачний. Мені подобається пиво Schiehallion, і є ще одне — Bitter & Twisted, варте уваги. Мій нинішній фаворит — «Гінесс», який я раніше взагалі не пив, завжди обирав лагер або IPA. Але після поїздки до Дубліна — я повністю конвертований. Murphy's теж чудовий.
Щодо IPA — я від них відійшов. Смаки просто змінилися. Колись я їх обожнював, але тепер, коли п'ю IPA, відчуваю лише смак парфумів. Шкода, бо раніше дуже любив. Якщо просто хочеш надійний кухоль ввечері — нічого не переб'є Tennent's Lager. Воно є що є, але справу робить.
S: Щодо IPA є навіть мем: хлопець, який лиже смолу з соснового дерева.
A: Саме! Ось саме так воно й смакує тепер.
У мене ще є домашній паб — машина PerfectDraft. Купуєш кег у магазині, приблизно вісім пінт, по два фунти за кухоль. Значно дешевше, ніж ходити в паб. Відмінна інвестиція.
S: Коли я переїхав до США у двадцять один рік, я казав людям: «У вас починають пити у двадцять один. В Україні у двадцять один — закінчують».
A: [сміється] Абсолютна правда. Я це дуже відчуваю в турі. Наш менеджер Джо і гітарист Мартін — єдині шотландці, решта сесійних музикантів — з різних куточків Європи. Культурна прірва реальна. Ми в аеропорті о шостій ранку думаємо про пінту — і вони щиро в шоці. До кінця вечора ми все ще п'ємо, а вони питають, як ми взагалі функціонуємо. Це просто в ДНК. [сміється]
Хоча зараз я п'ю значно менше, ніж раніше. Більше зосереджений на фітнесі — зал, силові тренування, чисте харчування. Пиво — це рідкісна нагорода. З віком похмілля просто не варте того. Мій ліміт — мабуть, п'ять пінт, і це вже багато.
S: Наостанок — що далі для SAOR?
A: Я вже щось записав і сподіваюся випустити пізніше цього року. Не можу розповідати багато, але буде добре. Я також розпочав роботу над чимось іще — тобто два нові релізи на підході. Після цього, чесно кажучи, хочу взяти велику паузу. За останні кілька років я видав дуже багато, і в мене давно в голові думка — відпочити, провести більше часу з сім'єю, просто пожити. Може, повернуся і зроблю щось зовсім інше. Побачимо.
Поки що SAOR підтверджені на кількох фестивалях: Brutal Assault, Summer Breeze та інші. Стежте за новинами.
Відео версія інтерв'ю: