Протягом усього свого довгого (гурт існує аж із 1992-го року) творчого шляху ці німці демонструють дивовижну здатність поєднувати, здавалося б, непоєднуване — стару майже трешеву музичну основу та нові, я б навіть сказав «модернові», прийоми звуковидобування. На новій (сьомій за рахунком) роботі хлопці не зрадили собі, і на слухача чекає ядерна суміш запального, «незачесаного», трешоподібного десу, вдягненого в оправу з чистого та соковитого гітарного «дждж». Жодних інтелектуальних надмірностей, торжество швидкого темпу, безкомпромісної та точної ритм-секції, хрипкуватого олдскульного гроулінгу та тотального трешдесового угару та веселощів. Відмінна робота, недоліки якої зможе відшукати лише прискіпливий сноб, якими ми з вами, дорогі мої, сподіваюся, не є…
