Третій альбом авангардних пакистанців(!), за великим рахунком, має лише непряме відношення до металу. І цей реліз я рецензую суто як данину їхньому металевому минулому, бо як не крути, 2 перших альбоми мали дум-дезовий характер.
Тепер же DUSK грає електронно-ембієнтову музику з легким нальотом індастріелу. Не зовсім зрозуміла зміна орієнтирів, але цілком пояснима. Судячи з інформації, інструменталіст Faraz Anwer, який на попередніх релізах DUSK відповідав за музичну складову, залишив гурт і, вочевидь, замінити його було нікому, окрім як електронними семплами.
Загалом зміст альбому витриманий в одному медитативному розслаблюючому ключі, і його східний колорит є своєрідною родзинкою. Але оскільки я не є прихильником і знавцем подібної музики, слід зробити знижку на мою суб'єктивну думку. А думка моя така, що альбом непоганий і слухати його час від часу можна. Як я сам і роблю, вмикаючи його у фоновому режимі, займаючись вечірніми приготуваннями до сну – створює приємну атмосферу та настрій.