Геній прогресивного року Ніл Морз представляє черговий шедевр. На ударних його багаторічний колега Майк Портной, Ренді Джордж відповідає за бас, Пол Гілберт з'являється на перших двох композиціях як гітарист. Клавіші, вокал та основні гітарні партії – все це виконано 46-річним мультиінструменталістом Нілом Морзом. На диску всього 4 треки тривалістю майже 76 хвилин. Як і годиться для прогресив-року, довгі треки діляться на частини, між якими немає пауз.
Ця робота – той випадок, коли не можна не сказати про концептуальний бік альбому. Sola Scriptura – один із головних тезисів реформації 16 століття, і зокрема саме він став плацдармом для лютеранства. У перекладі з латини він означає "тільки написане". Як відомо, католицька теософія на той час являла собою тонни написаних філософських і діалектичних праць, присвячених раціоналізації уявлень про Бога, зведенню воєдино принципів давньогрецьких учених, уявлень про Всесвіт та ув'язуванню їх із християнською релігією. Зачинатель реформаційного руху Мартін Лютер висунув знаменитий принцип "Sola Scriptura", який залишав для віруючого християнина лише одне джерело знання – Священне Писання, принцип відкинув практично всі існуючі богословські праці та закликав розуміти Біблію буквально. Тим самим руйнувався авторитет католицької церкви та існуючих півтори тисячі років традицій. Альбом присвячений життю й діяльності Лютера. Традиції християнства в прогресивному році досить давні, Christian Progressive rock уже давно виділяють в окремий жанр, оскільки не лише в концептуально-ліричному, але й у музичному плані він несе свої особливості: гуманізм, особлива оптимістична атмосфера, хорові розспіви, подекуди музика нагадує нью-ейдж, і все це на тлі віртуозних гітарно-клавішних завихрень.
1-й трек – "The Door" – триває без малого півгодини – після віртуознішого "Introduction" починається протяжна вокальна частина "In The Name Of God", вона обривається потужною інструментальною частиною, а далі – дивовижно красива "All I Ask For", інструментальний програш, якому позаздрив би навіть Вангеліс, і знову потужна ритм-секція видає нам цікавіші партії, до яких підключається соло, як і годиться для прогресиву, кожна партія унікальна й особлива по-своєму. Наступна частина твору вельми нагадує "Metropolis" DREAM THEATER за своїм духом. Далі й зовсім пінкфлойдівська частина "Keep Silent". Ще один чудовий програш і зовсім меланхолійне завершення, що нагадує музику до якоїсь мелодрами 80-х років.
25-хвилинна "The Conflict" починається більш енергійно, а загалом тут більше уваги приділяється гітарному соло. У підсумку виходить просто захоплююче барвисте полотно переливчастої гармонії. Посередині композиції на нас чекає дивовижне акустичне соло. Пізніше приєднується вокал і ми чуємо шикарну таку латиноамериканську пісню, а подекуди цей фрагмент мені особисто нагадав Стінга. Елементи ф'южну також присутні. Останні 5 хвилин цього треку – своєрідна ідилія та абсолютне умиротворення.
П'ятихвилинна балада "Heaven in My Heart" – з одного боку помпезна, з іншого – вражаюче красива – просто вражає енергією, у ній закладеною, спочатку вона супроводжується лише фортепіано, але вже невдовзі ми чуємо запрограмований оркестровий супровід із наголосом на скрипки.
"The Conclusion" – завершальний трек альбому. Він починається з надшвидкісного клавішного соло, і за жанром це стовідсотковий ретро-прог! Однак невдовзі він змінюється потужною лавиною звуку, а потім кілька вокальних епізодів, що змінюють один одного, і фактично реприза першого треку.
Ось такий ось диск. Любителям депресії, хаосу й агресії в музиці тут слухати абсолютно нічого, всім іншим же, незалежно від ідеологічних уподобань, диск наполегливо раджу мати в колекції. Подібний синтез різних музичних традицій, та ще й настільки блискуче виконаний, з'являється вельми нечасто.