Scorpio: Для тих, хто бачить вас уперше: як вас звати і що саме ви робите в гурті?
Олександр: Я вокаліст, пишу музику та роблю аранжування.
Міша: Я записую гітари та займаюся звукорежисурою.
S: За останні три роки ви випустили три альбоми — вражаюча продуктивність. З Одеси стали відомі на весь світ. Як почуваєтесь після цих трьох альбомів?
О: Дуже добре — ми не очікували, що вони зайдуть настільки гарно, і дуже раді. Продовжуємо працювати над новою музикою. Четвертий альбом буде, сподіваємось, на початку 2027 року, хоча це ще не точно.
М: Те, скільки успіху ми маємо, — дуже несподівано і дає багато натхнення.
S: Рік тому вийшов останній альбом. Який був прийом? Чи стежите за рецензіями та відгуками?
О: Так, стежимо — за рецензіями, відгуками, оцінками. Здебільшого альбом добре прийняли. Були, звісно, ті, кому він здався недостатньо «трушно-блек-метальним», але ми від початку не претендували на це. Ми спочатку були більш експериментальним гуртом, який поєднує електронні елементи, блек-метал, щось від металкору та прог-металу. Більшості це було цікаво саме тому, що це щось нове. Загалом альбом прийняли дуже добре — рецензії позитивні, статистика на Spotify та інших платформах сильна. Rift in Reality зайшов краще, ніж Vortex of the Worlds і Tales of the Void, якщо говорити про цифри стрімінгових сервісів.
М: Також декілька відомих гуртів відзначили третій альбом. Нещодавно британська група ALESTORM закріпила нас на своїй сторінці у Spotify, ми трохи поспілкувались — вони сказали: «Класна музика, хлопці». Тобто не лише слухачі, а й інші метал-гурти дають нам зворотний зв'язок.
О: Ми побачили, що нас закріпив на своїй сторінці Крістофер Боус з ALESTORM. Перша реакція: «Як? Це взагалі можливо? Така людина нас знає і слухає?» Потім написали йому, поспілкувалися — і було дуже приємно, що такі люди слухають нашу музику і вона їм подобається.
S: Коли очікувати колаборацію про піратів у космосі?
О: Хотілося б. Ви не перша людина, яка ставить це питання, дізнавшись про наше спілкування з Крісом. Поки не плануємо, але було б чудово. Я б із задоволенням зробив таку колаборацію — я дуже люблю цей гурт і слухаю їх уже років дев'ять-десять. Надзвичайна група.
S: Повертаючись до останнього альбому — він ще більш експериментальний, місцями танцювальніший, особливо завдяки першому треку Voyagers. І чистого вокалу там більше. Який був ваш творчий орієнтир на цьому записі?
О: Здебільшого цей процес іде від відчуттів — робимо те, що хочеться, що надихає з інших джерел на той момент. Наприклад, LORNA SHORE стали для мене дуже серйозним впливом за останні два роки. Міша слухав їх давно, але мені довго не заходило — думав, що це не моє. А потім раптово клацнуло, і я дуже надихнувся їхньою творчістю. Тож на четвертому альбомі зробимо навіть кілька деткор-брейкдаунів. Подивимося, як піде.
М: Основна ідея — продовжувати рухатися у бік прогресивності. Після написання першого альбому, коли повертаєшся до тих п'яти треків, думаєш: як ми могли писати таку просту музику? Після досвіду з більш складними речами хочеться тримати цю планку. Ми хотіли розвиватися як музиканти і писати щось складніше — для себе також.
S: Для тих, хто не знайомий з концепцією ваших альбомів — розкажіть про всесвіт Нірлаху. Як він виник?
М: Це довга історія, бо зараз ми активно працюємо над лором і розбудовою цього світу. Саш, почни з першого альбому — коли прийшла ідея перейти від абстрактного до концептуального?
О: Навіть перший альбом не є надто концептуальним, але в нього є загальна космічна тематика. З другого альбому — коли ми написали трек Downfall — з'явився перший сюжетний трек зі справжньою розповіддю. Відтоді ми почали добудовувати цю історію в різних напрямках. Це розповідь про загибель планети та цивілізації Нірлакіан. Ми розвивали її в третьому альбомі і продовжимо в четвертому.
В центрі сюжету — вояджери: не просто мандрівники, а вчені, експедиція, яка вирушає з Нірлаху, щоб відкрити портал у початковий світ — Порожнечу. Коли вони туди потрапляють, виявляється, що побачили зовсім не те, чого очікували. Цей світ Порожнечі в нашому лорі — первісний простір, з якого виникло все живе в інших світах. Там є свої боги, свої істоти, своя історія. Але експедиція дізнається, що він зруйнований — і, відкриваючи розлом у Порожнечу, вони випускають звідти рій ворожих прибульців.
Ми, звісно, не письменники-фантасти. Чогось дуже оригінального у нашому лорі немає, але ми працюємо над цим.
М: Коли пишемо лор, час від часу ловимо себе на думці: «О, це ж сюжет тієї гри, або того фільму, або книжки». Якщо добре знати різні sci-fi всесвіти, можна побачити, звідки ми брали ті чи інші ідеї, і зрозуміти, яким Франкенштейном ми все це зібрали.
S: Чи є ідея випустити разом з музикою книгу або комікс про ваш всесвіт?
О: Це було б дуже круто, і ми сподіваємось, що колись у далекому майбутньому це відбудеться. Але поки матеріалу недостатньо, і для такого проєкту — книги чи коміксу — потрібна колосальна праця художника або художників. Ми музиканти, а не художники і не письменники. Щоб це реалізувати, потрібно знайти людей, які поділяють ідеї та будуть на одній хвилі. Поки що це плани на далеке майбутнє.
S: Давайте поговоримо про обкладинки. Сашко, ти сказав, що не художник, але перший альбом має твій власний арт.
О: Так. Ті три роботи я намалював десь у 2018 році, але потім перестав малювати і вже дуже давно цим не займаюся. Я завжди любив творчість у різних її проявах — пробував малювати, писати, ліпити фігурки. Коли знайшов для себе написання музики, зрозумів: ось воно. Можна ставити крапку з комою — це те, чим я хочу займатися насамперед. Малювання відійшло далеко на другий план.
До речі, з артом на Tales of the Void мені допомогла подруга Настя — вона перетворила чорно-білий малюнок на папері на той арт із космосом, червоними очима й усіма деталями.
S: А що з другим і третім альбомами?
О: Другий альбом вийшов з AI-артом. Зараз ми б так не зробили — є розуміння, що це не найкращий підхід. Але тоді AI-зображення щойно з'явились, і це здавалося чимось новим і цікавим. Плюс у нас просто не було ресурсів замовити роботу в професійного художника. Якісний арт — як, наприклад, на третьому альбомі з Марком Купером — коштує грошей. А після виходу лише першого альбому у нас ще не було достатніх продажів мерчу та стрімів. Тому вибрали бюджетний варіант. Не шкодую, але зараз зробив би інакше.
На третій альбом ми замовили арт у Марка Купера, який співпрацював з RINGS OF SATURN і малював їм усі обкладинки. Надзвичайно талановитий художник. На четвертому альбомі також будемо з ним — замовлення вже зроблено.
S: Як відбулася ця співпраця? Чому саме Марк? Як ви пояснювали Марку ваш всесвіт?
О: Марку ми не стільки пояснювали всесвіт, скільки коротко намалювали картину, як ми це бачимо: хочемо розлом між світами, з якого вилітають sci-fi кораблі — але органічні. Ось така була концепція, і він реалізував її чудово.
М: Ми вже дуже багато років любили та слухали RINGS OF SATURN. Я не знаю, як Саша, але для мене це були одні з найкрутіших обкладинок у металі.
О: Тут навіть не тільки обкладинки — у RINGS OF SATURN дуже багато різного мерча, і він весь дуже крутий. Я не знаю жодного гурту, у якого був би настільки крутий мерч. Всі арти епохи Ultu Ulla — це фантастика.
S: Давайте поговоримо про саму музику. LABYRINTHUS STELLARUM — це ваш перший музичний проєкт. У якому віці ви почали займатися музикою і коли стало зрозуміло, що це може стати чимось серйозним?
О: Я почав писати музику у 19 років. До цього не займався цим взагалі — лише слухав. Завантажив FL Studio і почав пробувати писати електронну музику — це був 2019 рік. LABYRINTHUS виник наприкінці 2021-го, коли наш гітарист запропонував зробити проєкт, щось схоже на LUSTRE. Я погодився, і ми почали працювати разом. Що це може стати чимось серйозним — зрозумів лише після виходу першого альбому, коли побачив, що музика справді когось цікавить, що її слухають і що нам почали пропонувати концерти. Ось тоді стало ясно, що це більше, ніж ми очікували.
М: Якби не було того першого відгуку, якби ми не побачили, що людям це подобається, — другого, третього і четвертого альбому, напевно, не існувало б.
Я почав займатися музикою у 13 років. У дитинстві, років у шість-сім, грав на класичній гітарі, але потім кинув. Десь у 2020 році з'явилась електрогітара, почав серйозно вчитися грати. Саша порадив ще й вчитися писати музику — так і почав.
S: Усі три альбоми записані в домашній студії, і фінальна якість дуже висока. Яке обладнання і в чому секрет такого звучання?
О: Моє обладнання: мікрофон, навушники, монітори, комп'ютер та аудіокарта. Жодного спеціального обладнання більше немає. По обладнанню все дуже просто.
М: Уся магія відбувається у комп'ютері — у нашому DAW, в FL Studio.
О: У нас програмовані барабани, програмована бас-гітара, синтезатори — все це зроблено на комп'ютері, тому студія і не потрібна. Із живими інструментами, звісно, була б інша динаміка, але це вимагає значно більше часу і бюджету. Ми вирішили, що для електронно-прогресивної космічної музики не обов'язково мати всі живі інструменти. Електронна музика не зобов'язана бути повністю «живою».
М: Варто також додати, що за останні п'ять-сім років цифрові плагіни та ефекти стали настільки якісними, що запис у реальній студії дав би кращий результат лише в ідеальних умовах — скажімо, в Abbey Road Studios у Лондоні, де година запису коштує $15 тисяч. Бо всі звукові бібліотеки, доступні сьогодні музикантам, якраз там і записані. Конкурувати з цим домашніми засобами — дуже складне завдання.
S: Зараз ви обидвоє знаходитесь у різних країнах. Як це ускладнює роботу над музикою?
О: Ускладнює, і дуже. Якби ми були разом, напевно, вже було б не три альбоми, а п'ять. Музику пишемо через Discord із демонстрацією екрана. Коли доходить до зведення, міксингу, мастерингу — Міша дистанційно пояснює, яку ручку якого компресора як виставити, яка атака, який delay. Такий підхід суттєво гальмує процес і робить його менш комфортним. Але реалії сьогодення такі, що разом в одній кімнаті ми, на жаль, писати не можемо.
М: Востаннє ми бачилися у січні 2023 року. Весь цей час — тільки онлайн. До того ж, ми використовуємо різні програми, тому Саша не може просто надіслати мені проєктні файли. Це значно більший клопіт, ніж якби ми сиділи поруч.
S: Спочатку, здається, ви не планували виступати наживо, але зараз у вас є концертний склад і невеликий тур по Україні за плечима. Як прийшло це рішення?
О: Бажання було завжди. Ще років десять тому думав: було б здорово мати свій рок-гурт і виступати з ним. Але ми не думали, що на це буде попит. Усе почалося з того, що нам просто запропонували. Перший концерт виявився в Києві — ми відкривали для NOKTURNAL MORTUM, і допомогли організувати це Archivist Records, з якими ми робимо мерч та CD. Пропозиція, від якої не можна було відмовитись.
На той момент у нас не було жодного концертного досвіду. Організатор написав: «Хочете через два місяці відіграти з NOKTURNAL MORTUM у Малій Опері?» Ми відповіли: «Серйозно?!» Не було навіть басиста. Барабанщика я ще не бачив, але сказав: «Так, хочемо, можемо, зробимо!» [сміється]. І зробили. Всім сподобалось.
Перший концерт — і одразу велика сцена, Мала Опера, 300 людей перед тобою. Виходиш і думаєш: «Ого» [сміється]. Звісно, 95% публіки прийшли на NOKTURNAL MORTUM, але потім і до нас почали ходити.
S: Як ті люди, що прийшли на класичний блек-метал із народними впливами, сприйняли вашу більш сучасну музику?
О: Нормально.
М: Тоді вона ще не була настільки сучасною, як зараз. Tales of the Void — це атмосферний блек-метал.
О: Так, ще можна було сказати, що це блек-метал. Про Rift in Reality я вже так не скажу — це суміш різних жанрів, де блек-метал може бути лише одним із елементів. Але назвати це блек-металом я більше не можу: це щось інше.
S: Ви вже згадували статистику на Spotify. Для андерграундного гурту — дуже серйозні цифри. Майже мільйон прослуховувань на найпопулярніших треках, Voyager — близько 800 тисяч. Хто займається просуванням і що спрацювало?
О: Займаємося самі. Тут багато різних факторів — це завжди певна комбінація якісної музики, удачі та промоушену. Ми намагалися зрозуміти, як взагалі працює музична індустрія. Першим серйозним поштовхом стало те, що ми написали на YouTube-канал Black Metal Promotion і відправили нашу музику. Перший альбом з'явився на каналі з 300 тисячами підписників — і дуже багато хто почув нас там уперше. Після цього почали працювати зі Spotify-плейлістами, відправляли музику блогерам і виданням. Archivist Records також допомагали з промоушеном — розсилали нашу музику до різних західних журналів. Усе це спрацювало в сукупності.
S: Також минулого року про вас виходив матеріал на Телебаченні Торонто — сегмент про молоді українські метал-гурти. Ви там теж були згадані. Чи допомогло це?
О: Це був, здається, неформатний для самого Телебачення Торонто випуск. Але будь-який такий матеріал дає додаткову аудиторію, нових людей — і воно все, як сніжний ком, працює. Не те щоб щось одне конкретне дає фантастичний результат — але одне за одним.
М: В цілому так. Більшу частину часу ми промоушеном не займаємося. Іноді думаємо: «Є нова пісня, треба щось зробити» — і робимо. Але це не головний пріоритет: ми насамперед музиканти.
Та говорячи про той випуск — дуже складно оцінювати, як конкретна публікація впливає на кількість слухачів. Ми можемо відстежувати загальні тенденції — скільки мерчу продано за місяць, скільки стрімів на Spotify. Але оцінити вплив конкретного концерту чи матеріалу — практично неможливо.
О: Spotify врешті-решт починає сам рекомендувати твою музику іншим, і далі воно розвивається органічно — навіть без активного промоушену з нашого боку.
Епізод Телебачення Торонто про молоді українські метал гурти
S: Що чекає на четвертому альбомі?
О: Загалом буде ще більше різноманіття. Деякі речі будуть важчими — з елементами деткору, гроулами. Інші — навпаки, ще більш попсовими: чистий вокал, танцювальні синти. Десь з'являться навіть синти а-ля 80-ті — щось на кшталт синтвейву. Широкий діапазон. Я сам дивлюся на це і думаю: «Чи це взагалі працює як один альбом? Воно ж дуже різне». Але ми завжди вважали, що різноманіття — це перевага, а не слабкість. Навіть без єдиного стилю є елементи, що все це об'єднують. Подивимося, як люди сприймуть новий напрямок.
S: Топ три книжки та фільми?
О: Складне питання. З книгами — останніми роками читав небагато, улюблені переважно зі шкільних років і першого курсу університету. Із того, що одразу спадає на думку: «Гра Ендера» — дуже сильна книга. Загалом — наукова фантастика: оповідання Шеклі, Бредбері, Айзека Азімова, Саймака, Гаррі Гаррісона. Там дуже багато всього, але виділити три конкретні назви важко.
З фільмів перше, що приходить на думку: «Інтерстеллар», «Володар перснів» — і далі вже важче.
М: Я рано почав займатися музикою, і вона була головним фокусом, тому книжок читав небагато. «Гру Ендера» підтверджую повністю — першу частину. Друга мені менше сподобалась: менш наукова фантастика, більш зосереджена на внутрішньому. Ще дуже подобається, як написана «Пісня льоду та вогню» — серія, за якою знімали «Гру престолів». З фільмів я б назвав насамперед «Острів проклятих» та «Реквієм за мрією». Із серіалів — «Доктор Хто»: невичерпне джерело натхнення для наукової фантастики. І не можна обійти стороною відеоігри — ми грали в безліч sci-fi ігор, але головним джерелом натхнення, безперечно, став StarCraft — перший і другий.
О: Сто відсотків. StarCraft — номер один.
М: Святий Грааль sci-fi ігор.
S: Якби ви могли відвідати будь-яке місце у космосі — реальне чи вигадане — що б це було?
М: Чорна діра.
О: Дуже красива Пандора з «Аватара» — природа там неймовірна. Із вигаданих планет це одне з перших, що спадає на думку. Художники створили дивовижний світ. Можливо, ще якась планета зі «Зоряних воєн» — люблю їх змалку. «Дюна» теж чудова, але жити в тій пустелі — ні. Це депресивна планета. Оцінити атмосферу можу, але особисто там опинитись не хотів би.
М: Я б ще додав планету з мультсеріалу Scavengers Reign — дуже креативний світ, хижа й паразитична флора та фауна, чудово намальована. Шкода, що серіал закрили після першого сезону.
О: І Final Space — геніальна річ. Ще один серіал зі списку тих, що закрили, не давши закінчити. Те, що Final Space незавершений — особиста трагедія [сміється].
М: Повністю згоден. Іншою трагедією буде, якщо Джордж Мартін не допише «Гру престолів».
О: Йому вже немало років. Сподіваємось, встигне.
S: Чи вірите ви в існування позаземного розуму? І як ви думаєте — вони б сприйняли LABYRINTHUS STELLARUM?
О: На сто відсотків щось є. Цей всесвіт надто великий, щоб уявити, що серед мільйонів і мільярдів зоряних систем ніде не виникло життя. Воно десь є — може, дуже далеко, може, ми ніколи про це не дізнаємося, але ми не можемо бути єдиними. Всесвіт надто великий.
Як вони б сприйняли нашу музику? Це вже залежить від того, як ця форма життя влаштована і як вона мислить.
М: Вони б нас знищили за розкриття державних таємниць [сміється].
О: Сподіваюся, їм би сподобалось. Хотілось би зіграти концерт десь за межами Землі — на якійсь космічній станції, перед аудиторією прибульців.
S: METALLICA стала першим метал-гуртом, який зіграв в Антарктиді. Можливо, LABYRINTHUS STELLARUM стане першим, хто виступить хоча б на орбіті Землі.
О: Хотілося б, але, чесно кажучи, перевантаження не витримаю [сміється]. Здоров'я вже не те. Космонавти тренуються роками. Сьогодні полетіти в космос може лише дуже підготовлена, спеціально навчена людина з міцним здоров'ям.
М: Можливо, технології розвинуться настільки, що звичайним людям буде простіше перебувати в космосі. Космічний туризм уже поступово розвивається для дуже заможних. Сподіваємось, що колись він стане доступним і для всіх інших.
S: Фінальні слова для нашого інтерв'ю?
О: Слухайте гарну музику, розвивайтесь, робіть щось класне.
М: І миру над головою — всім. Спокій. Усім зараз дуже потрібен цей спокій.
Відео версія інтерв'ю: