Інтерв'ю
LAKE OF TEARS
LAKE OF TEARS
«Життя — похмуре й зле місце», — так співається в пісні «The Greymen» з їхньої останньої платівки — «Black Brick Road». Прекрасні музиканти й майстри яскравого готичного перформансу, LAKE OF TEARS поєднали у своїй творчості два ворожих світи: інтелектуального прогресиву й ненав'язливого атмосферного металу. Від самого першого альбому — «Greater Art» (1994) — незвичайний колектив вирвався в авангард шведського андерґраунду. «Headstones», «A Crimson Cosmos», «Forever Autumn» — тепер ці назви знайомі будь-якому більш-менш обізнаному у важметалі індивіду. Ціле десятиліття гурт ішов наперекір стилям, розпадався й знову повставав із попелу. З виходом у 2002 році вельми суперечливого диску «The Neonai» на них обрушився потік різкої критики. Здавалося, ось і кінець славної історії. Але вони витримали. Вони повернулися і покликали нас за собою дорогою, вимощеною чорною цеглою…